Пустії люди є на світі,
в котрих пустеля в почуттях.
Для них без кольору всі квіти,
для них без смаку є життя.

Зустрів був якось дядько повний
пустого друга давніх літ.
Балакав довго про роботу,
про хатній клопіт та про піт.

Коли ж домашніх він торкнувся
необережним словом він,
пустий товариш трох здригнувся
та поступово почорнів.

Блиснуло лезо, різким рухом
пустий спустив живий мішок.
Сховав ще тричі ніж у друга,
упала бочка для кишок.

"Брехав про дружбу і про вічність,
про те, що знає про любов.
Так не буває." - Знав про дійсність
пустий герой пустих розмов.

"Немає в вічності кохання,
немає дружби", - вів герой.
Нема на людство сподівання,
в тім певен був тепла ізгой.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Людина і Вогонь Свободи

моя богиня Энтропия

Я хочу знову закохатись...