Шукач!

Цей дім давно без скла у вікнах. Цей двір давно не зна тепла. Ці квіти без турботи жити звикли. Ці двері лиш від вітру скреготять. Колись на цій траві заграють діти, колись ці всохлі груші зацвітуть. Та поки - ніде в стінах холод діти, тут поки тіні спати не дадуть. Тут кожен лист паперу - цвинтар  чуттів та дум, та ран митця. Струни душі - в тих лабіринтах, там спосіб оживить мерця...

Є голос, у котрім не чую слів. Є мова, у котрій ловлю не думку. Є очі, у які я глянуть ледве смів, про себе думавши: "Чаклунка..."