Засоби боротьби. Частина перша. Інтернет
Ця низка дописів звернена до тих "двіжунів" - "борців за свободу", котрі забувають призначення тих "обрядодій", котрі вони повторюють з року в рік, забувши дійсне спрямування деяких родів діяльності, проводячи заходи "для галочки", "для звітності"; а також до тих, хто лише починає. Сподіваюсь, написане мною дасть змогу комусь уникнути невдалої частини нашого досвіду.
Тому вирішив розглянути користь та шкоду від деяких дій. І почну із доступного для всіх - із діяльності у Тенетах. :)
Тенета (Інтернет) постали у 1991 році в США. З тих пір вони стали доступним кожному засобом поширення знань, на противагу друкарням та потужним хвилевим передавачам, чиє придбання та обслуговування чи навіть використання в оренду нині доступне лише найбагатшим. Простий хостинг же разом із доменним ім’ям на місяць коштує якихось кількадесят гривень. Також існують сайти, що надають можливість розміщення дописів користувача безкоштовно: livejournal.com, blogger.com, netlogs.com, безліч їх. Соціальні мережі ж надають змогу знайти читачів способом простішим за настінний розпис і листівки. Нині, коли соцмережі охопили десятки мільйонів людей, питання пошуку людей для залучення в діяльність зникло, принаймні для великих міст.
В когось відвідуваність сторінки щодня складає десятки людей, в когось - сотні. Потрапляння на очі людей, незалучених до "визвольної" діяльності, новин вашого націоналістичного-анархістського-расистського-марксистського-якогосьтамще руху у випадку якісних дописів запускає сарафанне радіо, іноді "обиватель" сам бере участь у поширенні інформації (кнопка "поділитись із друзями"). Крім того, існує питання вигідного владі образу "борця за справедливість", взятого із голівудських фільмів: двометровий шварцнеггер-сталлоне-лундґрен, купа дорогущої зброї або принаймні відточені десятиліттями навички машини смерті; обивателі під його впливом вважають, що без "сил супергероя" світ не перетворити. На противагу йому слід показувати простим людям, що добрі справи поруч чинять прості хлопці та прості дівчата, котрі так само навчаються, працюють та відпочивають, як вони, із подібними життєвими негараздами та приємностями. Це стосується вас, звісно, якщо ваша організація справді творить добро, а не лише тримає прапорці та плакатики на "акціях".
Один реакціонер колись порівняв у розмові зі мною Чорний Блок із "чорним вуликом в масках". Різновиди маршів та інших проходів розглянемо окремо, пізніше. Однак в цій точці є із "чорним блоком" дотик: образ учасника руху як пафосного "автонома" у чорній балаклаві привертає увагу субкультурників, отроцтва, що шукає "тусу", але аж ніяк не знедоленого українця, що прагне виходу своїх палких "почуттів" до влади.
Кожен з нас розуміє, що набагато приємніше спілкуватись із людиною, чий обліковий запис має світлини, місто проживання, що має членство у тих же спільнотах, що ти, тощо. Тому - для більшої "людськості" варто не соромитись розміщувати у себе записи про прості людські речі із спільнот для простих людей без чорних масок, поділитись кількома своїми світлинами (причому присутність на них обличчя навіть не обов’язкова), і замість імені мати принаймні щось читабельне. Дайте співрозмовникові відчути, що він спілкується не з автоматичним ботом, а із живою людиною.
Одначе. Не перестарайтесь із "живизною" та "простотою". Якщо на сторінці можна впізнати вас як учасника руху - усе, що вводить рух у неславу, мусить бути прибрано. Так, якщо ваш рух виступає за тверезість - геть фото з пиятик, якщо ви анархісти - ніякого побутового сексизму, наприклад, а коли ви прихильники Адольфа Гітлера, то, перепрошую, пропаганда блядства з цим погано в’яжеться.
Будьте певні, перше, що зроблять кривоохоронці при найменшій цікавості до вашої особи - введуть ім’я та прізвище у пошук "Вконтакті". Навіть якщо маєте в обліковому записі там ім’я несправжнє, то все одно - чим більше там місць, дат та інших особливих відомостей, тим менше часу витратять, щоб знайти. Також допоможе у цій справі список друзів.
Таким же способом користуються роботодавці. "Особливі" погляди можуть завадити зайняти робоче місце. Прикладів, коли схоже робили викладачі, я не знаю, але що їм заважає "перевірити" студента-вискочку і пускати учительським чи навіть учнівським товариством чутки про те, який Васько Пупенко нацист-комуніст-анархіст (можливо, все водночас)?
Чим більше в кривоохоронців знань про вас - тим більша ймовірність вибору для спонукання до співпраці. Тих, про кого відомо мало, обирають для цього рідко. Ще гірше: в соцмережах можуть обрати для вербування людей із вашого найближчого оточення - можна бути впевненим у собі, часто, та не завжди, і майже ніколи не можна бути до кінця впевненим у інших.
Тому вирішив розглянути користь та шкоду від деяких дій. І почну із доступного для всіх - із діяльності у Тенетах. :)
Тенета (Інтернет) постали у 1991 році в США. З тих пір вони стали доступним кожному засобом поширення знань, на противагу друкарням та потужним хвилевим передавачам, чиє придбання та обслуговування чи навіть використання в оренду нині доступне лише найбагатшим. Простий хостинг же разом із доменним ім’ям на місяць коштує якихось кількадесят гривень. Також існують сайти, що надають можливість розміщення дописів користувача безкоштовно: livejournal.com, blogger.com, netlogs.com, безліч їх. Соціальні мережі ж надають змогу знайти читачів способом простішим за настінний розпис і листівки. Нині, коли соцмережі охопили десятки мільйонів людей, питання пошуку людей для залучення в діяльність зникло, принаймні для великих міст.
1. Особиста сторінка. Образ народного заступника та прихованість
У майже всіх небайдужих громадян є сторінки в соцмережах. На початку "визвольної" діяльності постає питання: яке співвідношення між "життям" та таємністю на сторінці обрати?
В когось відвідуваність сторінки щодня складає десятки людей, в когось - сотні. Потрапляння на очі людей, незалучених до "визвольної" діяльності, новин вашого націоналістичного-анархістського-расистського-марксистського-якогосьтамще руху у випадку якісних дописів запускає сарафанне радіо, іноді "обиватель" сам бере участь у поширенні інформації (кнопка "поділитись із друзями"). Крім того, існує питання вигідного владі образу "борця за справедливість", взятого із голівудських фільмів: двометровий шварцнеггер-сталлоне-лундґрен, купа дорогущої зброї або принаймні відточені десятиліттями навички машини смерті; обивателі під його впливом вважають, що без "сил супергероя" світ не перетворити. На противагу йому слід показувати простим людям, що добрі справи поруч чинять прості хлопці та прості дівчата, котрі так само навчаються, працюють та відпочивають, як вони, із подібними життєвими негараздами та приємностями. Це стосується вас, звісно, якщо ваша організація справді творить добро, а не лише тримає прапорці та плакатики на "акціях".
Один реакціонер колись порівняв у розмові зі мною Чорний Блок із "чорним вуликом в масках". Різновиди маршів та інших проходів розглянемо окремо, пізніше. Однак в цій точці є із "чорним блоком" дотик: образ учасника руху як пафосного "автонома" у чорній балаклаві привертає увагу субкультурників, отроцтва, що шукає "тусу", але аж ніяк не знедоленого українця, що прагне виходу своїх палких "почуттів" до влади.
Кожен з нас розуміє, що набагато приємніше спілкуватись із людиною, чий обліковий запис має світлини, місто проживання, що має членство у тих же спільнотах, що ти, тощо. Тому - для більшої "людськості" варто не соромитись розміщувати у себе записи про прості людські речі із спільнот для простих людей без чорних масок, поділитись кількома своїми світлинами (причому присутність на них обличчя навіть не обов’язкова), і замість імені мати принаймні щось читабельне. Дайте співрозмовникові відчути, що він спілкується не з автоматичним ботом, а із живою людиною.
Одначе. Не перестарайтесь із "живизною" та "простотою". Якщо на сторінці можна впізнати вас як учасника руху - усе, що вводить рух у неславу, мусить бути прибрано. Так, якщо ваш рух виступає за тверезість - геть фото з пиятик, якщо ви анархісти - ніякого побутового сексизму, наприклад, а коли ви прихильники Адольфа Гітлера, то, перепрошую, пропаганда блядства з цим погано в’яжеться.
Будьте певні, перше, що зроблять кривоохоронці при найменшій цікавості до вашої особи - введуть ім’я та прізвище у пошук "Вконтакті". Навіть якщо маєте в обліковому записі там ім’я несправжнє, то все одно - чим більше там місць, дат та інших особливих відомостей, тим менше часу витратять, щоб знайти. Також допоможе у цій справі список друзів.
Таким же способом користуються роботодавці. "Особливі" погляди можуть завадити зайняти робоче місце. Прикладів, коли схоже робили викладачі, я не знаю, але що їм заважає "перевірити" студента-вискочку і пускати учительським чи навіть учнівським товариством чутки про те, який Васько Пупенко нацист-комуніст-анархіст (можливо, все водночас)?
Чим більше в кривоохоронців знань про вас - тим більша ймовірність вибору для спонукання до співпраці. Тих, про кого відомо мало, обирають для цього рідко. Ще гірше: в соцмережах можуть обрати для вербування людей із вашого найближчого оточення - можна бути впевненим у собі, часто, та не завжди, і майже ніколи не можна бути до кінця впевненим у інших.
Там же, в соцмережі, про вас отримуватимуть відомості недруги із позаурядових кіл, котрим ви стали чи станете кісткою в горлі. Хоча: якщо є можливість не нажити ворога - не наживайте його. У вашого визвольного руху за визначенням є ворог, це влада. Не розпорошуйте зусилля.
Загалом вулична війна - то корисно для влади і шкідливо для народу. Але коли її не виходить уникнути - слід оборонятись, а також усвідомлювати, що вміст особистої сторінки може містити вказівки для нападників.
Мова тут не лише про малолітніх субкультурників та відморожених "політизованих" бандюганів, а й про найманців великих власників, котрим ви стали чи станете кісткою в горлі. Хоча якщо ви самі малолітній субкультурник, вам слід чекати скоріше нападників першого різновиду.
Призначення їх - поширення знання про рух для широкого загалу, усіма правдами й неправдами. Для початку товариству достатньо буде чогось типу http://vrijenationalisten.blogspot.com/ (або, щонайбільше, сайту на CMS Wordpress) і спільноти в соцмережі, найзнанішій у вашій місцевості.
Деякі рухи перетворюють власні сайти та спільноти на дошки перепостів. Інші - викладають лише або власну творчість, або рідкісні речі із власним тлумаченням. Я підтримую других. Адже для простого поширення якихось "цікавих" для руху новин (міліціонер зґвалтував підозрюваного, бельгійські анархісти спалили відділення банку, дагестанці порізали студента - кому що) існують більш дієві засоби. Так, можна створити чи захопити "не протестну" спільноту, розвинути її до багатьох тисяч підписників, наповнюючи чим заманеться. Часто таких спільнот створюють декілька: одну для музики, іншу про захист природи, ще одну про минувщину, тощо.
Отож, майданчики в Тенетах для руху нині - речі обов’язкові, і слід наповнювати - оновлювати їх відповідно до можливостей, визначених кількістю та якістю особового складу. Чим більше уваги до руху в мережі з боку "простих" людей - тим більш життєздатним та потрібним народові він є. І навпаки, якщо про рух в мережі читають лише його учасники та "спільники" - щось негаразд; можливо, невірно обрані питання, що піднімаються, або дописи містять невдалий спосіб вираження. (До речі, я гадаю, навіть БТО корисно мати якісь веб-представництва для оприлюднення пояснень власних дій, наприклад.)
Одним із чільних чинників ширини поширення вістей про ваш рух є неповторна творчість, якість котрої перевірити легко: якщо вона вдала, то її у вас "крастимуть". Також, якщо ваші зображення та дописи справді добрі, то з роками їх можна буде помітити навіть за кордоном. Рух без власних митців та мислителів багато не доб’ється. Як доповнення до їх праці припустимий переклад суміжної творчості на інших мовах.
Наповнення сайту чи спільноти мусить створювати цілісний образ. Якщо наповненням займаються мало товаришів - краще робити великі проміжки між появою дописів, котрі витрачати на їх створення та відточування, аніж намагатись викладати якомога більше, але що попало. Якщо людей багато - слід узгодити, що саме слід викладати, а чого не слід; також слушно поділити обов’язки за напрямами: новини місцеві (власне осмислення), новини світу (власне осмислення), вісті світової визвольної боротьби, витяги з праць попередників, корисні поради - "лайфхак", безпека, виживання, тощо.
А найважливіші дописи (запрошення на великі заходи, новини "тотальний репост") повинні створюватись людьми, що мають хист до письма. Якщо такого не маєте - не викладайте абищо, зверніться до товариша. Поспішив - людей насмішив, а товаришам невесело.
Слідкуйте за життям свого народу, показуйте близьке йому. Ти ведеш підписку ВК - ти уже в якомусь сенсі журналіст. Тож будь гідним журналістом.
По-друге, часто забувають, що кожен допис кожного учасника руху впливає на образ руху, хоч невеликим чином, але впливає. Тому дописи на правах господаря на офіційній сторінці та стиль "я твій дім труба шатав" де-інде (а то й там само) від імені одного облікового запису мають принаймні нерозумний вигляд. Як то кажуть, "будьте няшами". Приємно читати коментар, коли він виважений та переконливий.
По-третє, слід ставитись добре до будь-якого дописувача або принаймні справляти враження такого ставлення. Лише очевидних недоброзичливців припустимо просто блокувати. Іноді людина, що поділяє частину цінностей руху залишає коментар до допису, що є спірним в її очах. Далі від відповіді представників керівництва сторінки залежить її подальше ставлення до руху. Доречно доводами привести користувача до ясності в питанні. Одначе іноді через нестачу самоствердження адміни починають розмову, де між стрічками читається натяк, що гість - дебіл, а у випадку його обурення чи затягування розмови людина, що ще годину чи день тому прихильно ставилась до руху, оголошується круглим ідіотом та блокується. Внаслідок чого обурений починає поширювати своє недобре ставлення до руху або навіть свідомо чинити перешкоди діяльності. Отож, сварок із коментаторами слід уникати.
По-четверте, чим більша кількість дописів у певній гілці обговорення, тим менша кількість людей зустріне та оцінить ваш обґрунтований, ввічливий, переконливий, розгорнутий допис на кільканадцятій сторінці. Коли коментарів стає понад 20, важливіша їх кількість, аніж якість. (На противагу цьому, деякі діячі пишуть в коментарі дописи висотою півекрану із посиланнями на джерела, цілі невеликі дослідження там, де вони не варті витраченого на їх підготовку часу.) Якщо ваших читачів хвилює якесь питання, варто оформити дослідження як окрему публікацію.
Справа в тому, що іще кілька років тому, до настання часів панування соцмереж, увага до сайтів-форумів була більшою, і на них справді мало сенс писати і бути прочитаним багатьма. Нині людина заходить в Тенета і зразу заходить на соцмережу, де її увага розсереджується невпинним потоком знань. Людські слова стали менше цінуватись. Тепер, щоб вас читали, слід творити дещо справді визначне. І - не в коментарях.
Загалом про майстерність залучати новачків варто писати окремий допис, а чи й книгу. Тим не менш, доведеться дати тут кілька понять. Уся агітація нечітко поділяється на два види: гаряча й холодна. "Гаряча" агітація спрямована на уже знайомих людей: родичів, однокласників, сусідів, колег, знайомих по відпочинку, по спортзалу, по черзі до лікаря, і т.д., і т.п.. "Холодне" залучення бере за мету віднайти незнайомих людей, аби долучити їх до "добрих справ". Також іноді людина сама виходить на зв’язок із рухом, бажаючи долучитись, іноді - її знаходять та запрошують. Різняться також випадки залучення людей у місті, де осередок уже є, і місті, де його ще нема. Одначе у будь-якому випадку першочергова задача - зустрітись вживу. Інтернети інтернетами, а зустріч незамінна.
Перша причина цього: співрозмовник може бути не тим, за кого себе видає. Найчастіший випадок - підставна сторінка учасника ворожого руху, що видає себе за вашого однодумця для отримання закритих знань про наміри вашого руху чи висловів з вашого боку, що кидають тінь на рух. Це не причина відмовлятись від веб-знайомств, одначе думайте, що пишете і кому ("Про справу говори не з ким можна, а з ким треба." Десять заповідей українського націоналіста). У деяких випадках, коли зустріч неможлива, достатньо буває влаштувати відеодзвінок у Skype, щоб приблизно перевірити, хто сидить по той бік чату.
Друга причина: із того, як співрозмовник знаходить час для особистої зустрічі, можна казати про його дійсну зацікавленість у співпраці. Якщо спіткання мусить відбутись "ось-ось" уже третій тиждень, варто закрити питання такої людини і не витрачати більше на неї час.
Також трапляються душевно хворі. В особливо гострих випадках схильні перебільшувати власні можливості, "створювати" у 16 років терористичні організації, керувати штурмовими загонами, що існують лише у їх уяві. Такі особини нездатні завдати достатньо великої шкоди, потрібно лише бути готовими їх виявити та попрощати.
Також слід розуміти, що т.зв. "визвольні" рухи, незалежно від спрямування, є чудовим середовищем для самоствердження людей, котрі з певних причин не мають успіху у "великому", капіталістичному світі. Отак і виходить, що про здорову білу сім’ю балакають ті, хто дітей не має і, імовірно, не матиме, про спільну власність - ті, у кого із власності лише квартира покійної бабусі, а про самоврядування та злагоду - люди, що на будь-яку незгоду з їх думкою відповідають криками чи CAPS LOCK'ом.
Важко сказати, що присутність "невдах по життю" в русі шкідлива. (Мова не про робітників, що зазвичай мають роботу, родину, оселю, тощо, а про інфантилізм.) Їх із цим світом майже нічого не пов’язує. Одначе спиратись на них як на основу не варто. Так, рух, що складається переважно з таких людей, найбільше зазнає негараздів, описаних Марленом Інсаровим у статті "Революційна робота та псевдореволюційні організації". Нестача "прямої дії" (тут "пряма дія" - участь у вирішенні проблеми тих, кого проблема безпосередньо торкається) спрямовує до виродження, схиляє до самозамкнення. Крім того, переважання інфантильних осіб ускладнює грошову підтримку діяльності. (До речі, знаний теоретик неомарксизму Герберт Маркузе вважав саме невдах-маргіналів вкупі із радикальною інтелігенцією та студентством рушієм революції. Але це вже геть інша історія.)
Нагадую: в Тенетах будь-хто може представлятись будь-ким. Можливо, "няшна дівчинка", що ставить вам "лайки" до фото і цікавиться вашим особистим життям, насправді не дівчинка, а "вусатий лейтенант". Це не причина відмовлятись від знайомств у соцмережах, однак думайте, що пишете. Якщо людина чужа - вона не повинна отримувати ніяких "закритих" відомостей. Якщо спробує дізнатись у вас щось про ваших близьких і знайомих - це підстава для підозр.
Також у мережі можна познайомитись із засланцем кривоохоронців як із неофітом. Це питання вимагає окремого розкриття пізніше, при агітації захиститись від цього не видається можливим.
5. Залучення людей на відкриті заходи.
Перше, що слід зробити - створити спільноту виду "зустріч" у соцмережі. Саме так, створити нову. Для міжнародних заходів час повинен бути оголошений принаймні за два місяці, а то й раніше, для місцевих - достатньо, як правило, місяця. Зрозуміло, що у такій спільноті мусить бути розміщена афіша (найкраще буде, якщо її створить людина, що розуміється на графічному дизайні), додаткові відомості. (vk.com нині дещо поширився спосіб перейменування старої зустрічі із заміною дати. Це має суттєві недоліки: люди, що були присутні у старій зустрічі, не зможуть отримати запрошення, так само його отримати не зможуть ніяк ті, хто "відхилив" запрошення попереднє.)
Важливим питанням є вибір назви зустрічі. Він мусить відображати якнайвлучніше суть заходу. Так, слово "акція" не говорить нічого. Краще написати "пікетування", "прохід", "флеш-моб", "забіг", тощо. Також прийнятно вписувати просто в назву дату події.
Час від часу у зустрічі повинні з’являтись дописи, що нагадують про захід, котрий скоро відбудеться. Ми радимо розташовувати їх у часі так: за місяць, за два тижні, за тиждень, за три дні, за день і вранці в день заходу. Також слушно розміщувати інші доречні записи.
Також слід пам’ятати, що запрошення на дійсно важливі заходи слід розміщувати на головному сайті вашого руху.
Існує одна всім відома програма, котра дає змогу запрошувати на новостворену зустріч vk.com зацікавлених людей автоматично. Не слід забувати про неї.
Крім того, варто поширювати вісті про зустріч близькими за наповненням спільнотами. Так, на вшанування місцевих героїв варто запросити на стіні групи місцевих краєзнавців, на забіг - в спільноті прибічників тверезості, тощо. Кидати запрошення куди попало не варто. Вони справлятимуть вигляд нерозбірливості. Пам’ятайте: нецільовий спам - останній засіб. Його застосування означає, що запрошувати стало нікого.
Також не забувайте про можливість викласти новини "від читача" на деяких новинних сайтах. Домовляйтесь із керівництвом великих спільнот в мережі про розміщення запрошень на ваш захід. До речі, справді цікаві запрошення ЗМІ різного штибу самі у вас перейматимуть, це ознака досягнення вами певного рівня.
Після закінчення зустрічі життя спільноти не припиняється. Її слід поповнити фото та відео, додати розгорнутий звіт. Якщо захід був вдалим - можуть з’явитись записи відвідувачів "дякую, було круто".
Дійсність стала такою, що користь від вуличної агітації стала мізерною у порівнянні із користю від агітації в Тенетах. Якщо ви зробили усе так, як написано вище, а на ваш захід не прийшли - можливо, ви проводите щось нецікаве народові. Перенаправте зусилля. Повторення одних дій із очікуванням різних наслідків - ознака душевного нездоров’я.
6. Інтернет-війни.
Сьогодні є поширеним наступне явище. Учасники певного визвольного чи не дуже руху відвідують сайти та спільноти в соцмережах руху неприятельського (з причин незгоди у прагненнях, у засобах діяльності чи просто через особисті негаразди) і залишають там в’їдливі зауваження (тролінг), що переростають у суперечки часом більше сотні коментарів, так звані холівари. Вони з’їдають багато часу, є суттєвим навантаженням через хвилювання (т.зв. "батхерт"), а також часто забирають дорогоцінні години сну.
Як уже писалось вище, небагато людей такий "срач" прочитають. Тому слід розуміти, що ваші доводи, якими б "залізними" вони не були, будуть прочитані майже лише учасниками "срачу", частина з котрих і до суперечки були з вами згодні, а інша частина буде уперто не погоджуватись, причому сам спосіб спілкування до цього спонукатиме: учасник "срачу" прагне насправді не переконати суперника, а виставити його ідіотом перед читачами. Суперник, відповідно, ідіотом почуватись не бажає, і старається викрутитись. Ця вистава без сценарію не є ніяким пошуком істини, а лише буцанням баранів.
Ні, звичайно, трапляються випадки, коли співрозмовник готовий сприймати доводи та визнати власні помилки. Але у разі суперечки із діючим учасником чужого руху - такий співрозмовник у 99% випадків відстоюватиме думку, прийняту в русі, не допускаючи визнання її невірності чи бодай невлучності, неповноти.
У більшості випадків срачі та "тролінг" спричинені розростанням ЧСВ. "Тролі" прагнуть виставити співрозмовника ідіотом для самоствердження, котрого їм починає бракувати усередині своїх сект. Нав’язують суперечки людям близьким за переконаннями, придираючись до несуттєвих чи ненагальних питань. Унаслідок послідовного слідування таким шляхом "тролі" та рух, членами котрого вони є, стають відомими розпалювачами чвар, заносниками розбрату в анархічне-троцькістське-націоналістичне чи яке там середовище, аж до повного відчуження такого руху (чи секти) від умовних однодумців. Це призводить до відводу сил від справді добрих справ до оборони від учорашніх майже товаришів, сьогодні ворогів, на словах і кулаках, а то й не кулаках.
Штучне розпалювання чвар іще нікому не допомогло піднятись. В Інтернеті в суперечці неможливо будь-кого перемогти. Перемога твориться силою народної підтримки. Котру слід шукати де-інде, аніж ВК на підписці анархо-ньюс / спутнік і погром / вотан’юґенд / ліві.
Загалом вулична війна - то корисно для влади і шкідливо для народу. Але коли її не виходить уникнути - слід оборонятись, а також усвідомлювати, що вміст особистої сторінки може містити вказівки для нападників.
Мова тут не лише про малолітніх субкультурників та відморожених "політизованих" бандюганів, а й про найманців великих власників, котрим ви стали чи станете кісткою в горлі. Хоча якщо ви самі малолітній субкультурник, вам слід чекати скоріше нападників першого різновиду.
2. Наповнення сайтів, спільнот в соцмережах.
До питання спільних майданчиків у мережі: сайтів, спільнот в соцмережах, тощо.Призначення їх - поширення знання про рух для широкого загалу, усіма правдами й неправдами. Для початку товариству достатньо буде чогось типу http://vrijenationalisten.blogspot.com/ (або, щонайбільше, сайту на CMS Wordpress) і спільноти в соцмережі, найзнанішій у вашій місцевості.
Деякі рухи перетворюють власні сайти та спільноти на дошки перепостів. Інші - викладають лише або власну творчість, або рідкісні речі із власним тлумаченням. Я підтримую других. Адже для простого поширення якихось "цікавих" для руху новин (міліціонер зґвалтував підозрюваного, бельгійські анархісти спалили відділення банку, дагестанці порізали студента - кому що) існують більш дієві засоби. Так, можна створити чи захопити "не протестну" спільноту, розвинути її до багатьох тисяч підписників, наповнюючи чим заманеться. Часто таких спільнот створюють декілька: одну для музики, іншу про захист природи, ще одну про минувщину, тощо.
Отож, майданчики в Тенетах для руху нині - речі обов’язкові, і слід наповнювати - оновлювати їх відповідно до можливостей, визначених кількістю та якістю особового складу. Чим більше уваги до руху в мережі з боку "простих" людей - тим більш життєздатним та потрібним народові він є. І навпаки, якщо про рух в мережі читають лише його учасники та "спільники" - щось негаразд; можливо, невірно обрані питання, що піднімаються, або дописи містять невдалий спосіб вираження. (До речі, я гадаю, навіть БТО корисно мати якісь веб-представництва для оприлюднення пояснень власних дій, наприклад.)
Одним із чільних чинників ширини поширення вістей про ваш рух є неповторна творчість, якість котрої перевірити легко: якщо вона вдала, то її у вас "крастимуть". Також, якщо ваші зображення та дописи справді добрі, то з роками їх можна буде помітити навіть за кордоном. Рух без власних митців та мислителів багато не доб’ється. Як доповнення до їх праці припустимий переклад суміжної творчості на інших мовах.
Наповнення сайту чи спільноти мусить створювати цілісний образ. Якщо наповненням займаються мало товаришів - краще робити великі проміжки між появою дописів, котрі витрачати на їх створення та відточування, аніж намагатись викладати якомога більше, але що попало. Якщо людей багато - слід узгодити, що саме слід викладати, а чого не слід; також слушно поділити обов’язки за напрямами: новини місцеві (власне осмислення), новини світу (власне осмислення), вісті світової визвольної боротьби, витяги з праць попередників, корисні поради - "лайфхак", безпека, виживання, тощо.
А найважливіші дописи (запрошення на великі заходи, новини "тотальний репост") повинні створюватись людьми, що мають хист до письма. Якщо такого не маєте - не викладайте абищо, зверніться до товариша. Поспішив - людей насмішив, а товаришам невесело.
Слідкуйте за життям свого народу, показуйте близьке йому. Ти ведеш підписку ВК - ти уже в якомусь сенсі журналіст. Тож будь гідним журналістом.
3. Привселюдне спілкування. Форуми та коментарі.
По-перше, корисно відповідати на будь-які дописи користувачів. Вони для наступних читачів є ознакою того, що на вашій сторінці є дещо цікаве. Варто розвивати такі прояви до більшої кількості коментарів. (На противагу цьому, на деяких сторінках замість розвитку здорової суперечки просто блокують усіх інакше мислячих.)По-друге, часто забувають, що кожен допис кожного учасника руху впливає на образ руху, хоч невеликим чином, але впливає. Тому дописи на правах господаря на офіційній сторінці та стиль "я твій дім труба шатав" де-інде (а то й там само) від імені одного облікового запису мають принаймні нерозумний вигляд. Як то кажуть, "будьте няшами". Приємно читати коментар, коли він виважений та переконливий.
По-третє, слід ставитись добре до будь-якого дописувача або принаймні справляти враження такого ставлення. Лише очевидних недоброзичливців припустимо просто блокувати. Іноді людина, що поділяє частину цінностей руху залишає коментар до допису, що є спірним в її очах. Далі від відповіді представників керівництва сторінки залежить її подальше ставлення до руху. Доречно доводами привести користувача до ясності в питанні. Одначе іноді через нестачу самоствердження адміни починають розмову, де між стрічками читається натяк, що гість - дебіл, а у випадку його обурення чи затягування розмови людина, що ще годину чи день тому прихильно ставилась до руху, оголошується круглим ідіотом та блокується. Внаслідок чого обурений починає поширювати своє недобре ставлення до руху або навіть свідомо чинити перешкоди діяльності. Отож, сварок із коментаторами слід уникати.
По-четверте, чим більша кількість дописів у певній гілці обговорення, тим менша кількість людей зустріне та оцінить ваш обґрунтований, ввічливий, переконливий, розгорнутий допис на кільканадцятій сторінці. Коли коментарів стає понад 20, важливіша їх кількість, аніж якість. (На противагу цьому, деякі діячі пишуть в коментарі дописи висотою півекрану із посиланнями на джерела, цілі невеликі дослідження там, де вони не варті витраченого на їх підготовку часу.) Якщо ваших читачів хвилює якесь питання, варто оформити дослідження як окрему публікацію.
Справа в тому, що іще кілька років тому, до настання часів панування соцмереж, увага до сайтів-форумів була більшою, і на них справді мало сенс писати і бути прочитаним багатьма. Нині людина заходить в Тенета і зразу заходить на соцмережу, де її увага розсереджується невпинним потоком знань. Людські слова стали менше цінуватись. Тепер, щоб вас читали, слід творити дещо справді визначне. І - не в коментарях.
4. Пошук та залучення новачків.
Тепер до питання залучення до руху нових учасників через Інтернет.Загалом про майстерність залучати новачків варто писати окремий допис, а чи й книгу. Тим не менш, доведеться дати тут кілька понять. Уся агітація нечітко поділяється на два види: гаряча й холодна. "Гаряча" агітація спрямована на уже знайомих людей: родичів, однокласників, сусідів, колег, знайомих по відпочинку, по спортзалу, по черзі до лікаря, і т.д., і т.п.. "Холодне" залучення бере за мету віднайти незнайомих людей, аби долучити їх до "добрих справ". Також іноді людина сама виходить на зв’язок із рухом, бажаючи долучитись, іноді - її знаходять та запрошують. Різняться також випадки залучення людей у місті, де осередок уже є, і місті, де його ще нема. Одначе у будь-якому випадку першочергова задача - зустрітись вживу. Інтернети інтернетами, а зустріч незамінна.
Перша причина цього: співрозмовник може бути не тим, за кого себе видає. Найчастіший випадок - підставна сторінка учасника ворожого руху, що видає себе за вашого однодумця для отримання закритих знань про наміри вашого руху чи висловів з вашого боку, що кидають тінь на рух. Це не причина відмовлятись від веб-знайомств, одначе думайте, що пишете і кому ("Про справу говори не з ким можна, а з ким треба." Десять заповідей українського націоналіста). У деяких випадках, коли зустріч неможлива, достатньо буває влаштувати відеодзвінок у Skype, щоб приблизно перевірити, хто сидить по той бік чату.
Друга причина: із того, як співрозмовник знаходить час для особистої зустрічі, можна казати про його дійсну зацікавленість у співпраці. Якщо спіткання мусить відбутись "ось-ось" уже третій тиждень, варто закрити питання такої людини і не витрачати більше на неї час.
Також трапляються душевно хворі. В особливо гострих випадках схильні перебільшувати власні можливості, "створювати" у 16 років терористичні організації, керувати штурмовими загонами, що існують лише у їх уяві. Такі особини нездатні завдати достатньо великої шкоди, потрібно лише бути готовими їх виявити та попрощати.
Також слід розуміти, що т.зв. "визвольні" рухи, незалежно від спрямування, є чудовим середовищем для самоствердження людей, котрі з певних причин не мають успіху у "великому", капіталістичному світі. Отак і виходить, що про здорову білу сім’ю балакають ті, хто дітей не має і, імовірно, не матиме, про спільну власність - ті, у кого із власності лише квартира покійної бабусі, а про самоврядування та злагоду - люди, що на будь-яку незгоду з їх думкою відповідають криками чи CAPS LOCK'ом.
Важко сказати, що присутність "невдах по життю" в русі шкідлива. (Мова не про робітників, що зазвичай мають роботу, родину, оселю, тощо, а про інфантилізм.) Їх із цим світом майже нічого не пов’язує. Одначе спиратись на них як на основу не варто. Так, рух, що складається переважно з таких людей, найбільше зазнає негараздів, описаних Марленом Інсаровим у статті "Революційна робота та псевдореволюційні організації". Нестача "прямої дії" (тут "пряма дія" - участь у вирішенні проблеми тих, кого проблема безпосередньо торкається) спрямовує до виродження, схиляє до самозамкнення. Крім того, переважання інфантильних осіб ускладнює грошову підтримку діяльності. (До речі, знаний теоретик неомарксизму Герберт Маркузе вважав саме невдах-маргіналів вкупі із радикальною інтелігенцією та студентством рушієм революції. Але це вже геть інша історія.)
Нагадую: в Тенетах будь-хто може представлятись будь-ким. Можливо, "няшна дівчинка", що ставить вам "лайки" до фото і цікавиться вашим особистим життям, насправді не дівчинка, а "вусатий лейтенант". Це не причина відмовлятись від знайомств у соцмережах, однак думайте, що пишете. Якщо людина чужа - вона не повинна отримувати ніяких "закритих" відомостей. Якщо спробує дізнатись у вас щось про ваших близьких і знайомих - це підстава для підозр.
Також у мережі можна познайомитись із засланцем кривоохоронців як із неофітом. Це питання вимагає окремого розкриття пізніше, при агітації захиститись від цього не видається можливим.
5. Залучення людей на відкриті заходи.
Перше, що слід зробити - створити спільноту виду "зустріч" у соцмережі. Саме так, створити нову. Для міжнародних заходів час повинен бути оголошений принаймні за два місяці, а то й раніше, для місцевих - достатньо, як правило, місяця. Зрозуміло, що у такій спільноті мусить бути розміщена афіша (найкраще буде, якщо її створить людина, що розуміється на графічному дизайні), додаткові відомості. (vk.com нині дещо поширився спосіб перейменування старої зустрічі із заміною дати. Це має суттєві недоліки: люди, що були присутні у старій зустрічі, не зможуть отримати запрошення, так само його отримати не зможуть ніяк ті, хто "відхилив" запрошення попереднє.)
Важливим питанням є вибір назви зустрічі. Він мусить відображати якнайвлучніше суть заходу. Так, слово "акція" не говорить нічого. Краще написати "пікетування", "прохід", "флеш-моб", "забіг", тощо. Також прийнятно вписувати просто в назву дату події.
Час від часу у зустрічі повинні з’являтись дописи, що нагадують про захід, котрий скоро відбудеться. Ми радимо розташовувати їх у часі так: за місяць, за два тижні, за тиждень, за три дні, за день і вранці в день заходу. Також слушно розміщувати інші доречні записи.
Також слід пам’ятати, що запрошення на дійсно важливі заходи слід розміщувати на головному сайті вашого руху.
Існує одна всім відома програма, котра дає змогу запрошувати на новостворену зустріч vk.com зацікавлених людей автоматично. Не слід забувати про неї.
Крім того, варто поширювати вісті про зустріч близькими за наповненням спільнотами. Так, на вшанування місцевих героїв варто запросити на стіні групи місцевих краєзнавців, на забіг - в спільноті прибічників тверезості, тощо. Кидати запрошення куди попало не варто. Вони справлятимуть вигляд нерозбірливості. Пам’ятайте: нецільовий спам - останній засіб. Його застосування означає, що запрошувати стало нікого.
Також не забувайте про можливість викласти новини "від читача" на деяких новинних сайтах. Домовляйтесь із керівництвом великих спільнот в мережі про розміщення запрошень на ваш захід. До речі, справді цікаві запрошення ЗМІ різного штибу самі у вас перейматимуть, це ознака досягнення вами певного рівня.
Після закінчення зустрічі життя спільноти не припиняється. Її слід поповнити фото та відео, додати розгорнутий звіт. Якщо захід був вдалим - можуть з’явитись записи відвідувачів "дякую, було круто".
Дійсність стала такою, що користь від вуличної агітації стала мізерною у порівнянні із користю від агітації в Тенетах. Якщо ви зробили усе так, як написано вище, а на ваш захід не прийшли - можливо, ви проводите щось нецікаве народові. Перенаправте зусилля. Повторення одних дій із очікуванням різних наслідків - ознака душевного нездоров’я.
6. Інтернет-війни.
Сьогодні є поширеним наступне явище. Учасники певного визвольного чи не дуже руху відвідують сайти та спільноти в соцмережах руху неприятельського (з причин незгоди у прагненнях, у засобах діяльності чи просто через особисті негаразди) і залишають там в’їдливі зауваження (тролінг), що переростають у суперечки часом більше сотні коментарів, так звані холівари. Вони з’їдають багато часу, є суттєвим навантаженням через хвилювання (т.зв. "батхерт"), а також часто забирають дорогоцінні години сну.
Як уже писалось вище, небагато людей такий "срач" прочитають. Тому слід розуміти, що ваші доводи, якими б "залізними" вони не були, будуть прочитані майже лише учасниками "срачу", частина з котрих і до суперечки були з вами згодні, а інша частина буде уперто не погоджуватись, причому сам спосіб спілкування до цього спонукатиме: учасник "срачу" прагне насправді не переконати суперника, а виставити його ідіотом перед читачами. Суперник, відповідно, ідіотом почуватись не бажає, і старається викрутитись. Ця вистава без сценарію не є ніяким пошуком істини, а лише буцанням баранів.
Ні, звичайно, трапляються випадки, коли співрозмовник готовий сприймати доводи та визнати власні помилки. Але у разі суперечки із діючим учасником чужого руху - такий співрозмовник у 99% випадків відстоюватиме думку, прийняту в русі, не допускаючи визнання її невірності чи бодай невлучності, неповноти.
У більшості випадків срачі та "тролінг" спричинені розростанням ЧСВ. "Тролі" прагнуть виставити співрозмовника ідіотом для самоствердження, котрого їм починає бракувати усередині своїх сект. Нав’язують суперечки людям близьким за переконаннями, придираючись до несуттєвих чи ненагальних питань. Унаслідок послідовного слідування таким шляхом "тролі" та рух, членами котрого вони є, стають відомими розпалювачами чвар, заносниками розбрату в анархічне-троцькістське-націоналістичне чи яке там середовище, аж до повного відчуження такого руху (чи секти) від умовних однодумців. Це призводить до відводу сил від справді добрих справ до оборони від учорашніх майже товаришів, сьогодні ворогів, на словах і кулаках, а то й не кулаках.
Штучне розпалювання чвар іще нікому не допомогло піднятись. В Інтернеті в суперечці неможливо будь-кого перемогти. Перемога твориться силою народної підтримки. Котру слід шукати де-інде, аніж ВК на підписці анархо-ньюс / спутнік і погром / вотан’юґенд / ліві.
7. Захист.
По-перше, слід пам’ятати, що найперший рубіж захисту в Тенетах - у вашому розумі, і коли маєте звичку залишати дрібниці про себе де попало, то ніякі суперпросунуті програмні засоби не врятують.
По-друге, вихідна відкритість Інтернету грає проти нас. Увесь обмін даними записується, по-перше, провайдерами, і зберігається достатньо довго, щоб остерігатись такого банку компромату, по-друге, логгується самими мережевими службами, часто разом із такою інформацією про користувача, як часова зона, ОС, браузер, сайт - джерело переходу, іноді навіть ширина та висота екрану, що може дати змогу вкупі із IP-адресою дізнатись про вас куди більше, ніж навіть саме місцезнаходження, і вказати на відео, вами завантажені, та тексти, вами оприлюдені. І решта питання полягає у співпраці сайту із владою, що є дуже ймовірним, коли сайт і користувач перебувають в одній країні.
Існує "Проект Невидимий Інтернет", i2p, де всі користувачі рівноправні, де панує анонімність та шифрованість, де доступні звичні можливості Тенет: IP-телефонія, інтернет-радіо, торрент-трекери, тощо. Наразі він працює поверх звичних Тенет, і користі з нього небагато (якщо, звісно, ви туди не переїдете разом з усім вашим рухом), але i2p є цікавим прикладом того, якими Тенета могли б бути, "якби".
Справжню ж користь приносить TOR - The Onion Router, "Цибулевий маршрутизатор". Це відкрита програма, створена безпосередньо для анонімного використання Тенет. (Створена вона була лабораторією ВМС США, але хай вас це не лякає: вихідний код багато років тому став надбанням громадськості.) TOR пропускає увесь обмін даними клієнта з сервером крізь кілька вузлів, використовуючи "багатошарове" шифрування. (Докладніше читайте, наприклад, на вікі.) Має суттєвий недолік - при проході крізь проміжні вузли ширина каналу суттєво падає.
По-третє, пам’ятайте, що вміст вашої поштової скриньки на ukr.net, mail.ru, mail.ua і подібних сайтах може стати відкритим для кривоохоронців без великої метушні. Із закордонними поштовими службами буде складніше, кривоохоронці різних країн домовляються часто зі скрипом. Щоправда, усе частіше облікові записи на різних сайтах прив’язуються до номера мобільного. Тобто достатньо їм відібрати ваш мобільний, і дорога на пошту відкрита (якщо, звісно, вона зареєстрована на власний номер).
По-четверте, вихід в Тенета у людному місці, крізь громадський Wi-Fi чи в інтернет-клубі, навряд допоможе в захисті від кривоохоронців. В таких місцях зазвичай встановлені камери. До того ж інтернет-клуби звикли блокувати комп’ютери від встановлення програмного забезпечення користувачем (TOR).
По-п’яте, слід вписувати в адресу сторінок в Тенетах замість "http://" - "https://". Це дасть змогу шифрувати увесь обмін даними, перешкоджаючи прочитанню перехоплених пакетів. На жаль, це можливо не всюди. І безпеки це мало додає - загроза більша під час зберігання, а не передачі.
В-шестых, повторю несколько 'банальных' советов. Не используйте в разных местах одинаковые пароли (можно использовать защищённые средства хранения паролей, см. ссылки ниже). Не регистрируйтесь где попало. Не скачивайте файлы откуда попало. (Ах да, я сам пользователь Linux, потому забыл затронуть вирусно-троянную угрозу. Пользуйтесь антивирусом с обновленными базами. А лучше - Linux.)
По-п’яте, слід вписувати в адресу сторінок в Тенетах замість "http://" - "https://". Це дасть змогу шифрувати увесь обмін даними, перешкоджаючи прочитанню перехоплених пакетів. На жаль, це можливо не всюди. І безпеки це мало додає - загроза більша під час зберігання, а не передачі.
В-шестых, повторю несколько 'банальных' советов. Не используйте в разных местах одинаковые пароли (можно использовать защищённые средства хранения паролей, см. ссылки ниже). Не регистрируйтесь где попало. Не скачивайте файлы откуда попало. (Ах да, я сам пользователь Linux, потому забыл затронуть вирусно-троянную угрозу. Пользуйтесь антивирусом с обновленными базами. А лучше - Linux.)
По-шосте, повторю кілька "боянних" порад. Не використовуйте в різних місцях однакові паролі (для цього існують захищені засоби зберігання паролів, див. посилання нижче). Не реєструйтесь де попало. Не скачуйте файли де попало, загрозу можуть становити навіть файли форматів Microsoft Office та PDF. (О, так, я користувач Linux, тому забув про вірусно-троянну загрозу. Користуйтесь антивірусом із оновленими базами. А краще - OS Linux. :)) Особисто я раджу користуватись відкритим програмним забезпеченням (Open Source) - в ньому неможливо заховати неочікуваний функціонал.
Трішки цікавих посилань. Якщо ви вирішили стати маніяком веб-безпеки, то це для вас.
KeePass Password Safe
DarkJPEG: cтеганография для всех
TrueCrypt - Free Open-Source On-The-Fly Disk Encryption Software for Windows 7/Vista/XP, Mac OS X and Linux
DarkJPEG: cтеганография для всех
TrueCrypt - Free Open-Source On-The-Fly Disk Encryption Software for Windows 7/Vista/XP, Mac OS X and Linux
Я не гуру веб-безпеки, і коли справді зацікавлені убезпеченням себе - шукайте глибші дописи на тему.
Питання стирання особистих матеріалів у разі небезпеки вилучення комп’ютера виходить за межі задуму цього допису. До нього доведеться повернутись окремо.
Дякую за увагу.
Питання стирання особистих матеріалів у разі небезпеки вилучення комп’ютера виходить за межі задуму цього допису. До нього доведеться повернутись окремо.
Дякую за увагу.
Віталій Шукач.
Коментарі
Дописати коментар