Революція чи Свобода

Цей допис окреслює моє видіня понять, для яких використовуют позначеня "революції", та вплив використаня цего слова на образ Руху.

Буває, спілкуєшся із кимось ніби знайомим з діяльністю руху, ніби майже товаришом, що навіть у діяльности брав участь кілька разів, і чуєш від него: "Ну от припустімо, сталася Революція, що далі?", і усвідомлюєш, про яку "революцію" він говоре, і що навіть близько не розуміє, чим Рух займаєтся...


Згідно Вікипедії, котру наврад можна вважати поважним джерелом, зате показником середної думки в суспільстві - запросто,

Революція (від лат. revolutio — обертаня, розвертаня) — хутка зміна встановленого політичного, соціального чи економічного порадку суспільства здебільшого насильницким способом.

Як видімо, "здебільшого" в суспільстві значеня "революції" - це "усі хороші убивают всіх поганих".

До речі, вперше зміни в суспільстві були названі революцією у 1689 році. Тоді у Англії скинули короля-католика, а також - парламент здобув більше влади.

Інші відомі "революції":

• Американська революція 1775-83 рр., відхід з-під влади британського самодержця.
• Французька революція 1789-94 рр., поваленя влади самодержця.
• Російська революція 1917 р..
• Українська революція 1917-21.
• Помаранчева революція 2004 (???)

Звернімося до образів не мовних. Пошук "гуглу", кілька зображень за запитом "Революція".

Лютнева революція 1917 у Росії

Липнева революція 1830 у Франції

Знову 1917

Київ 2004, як же без цего.

Думаю, далі можна не продовжувати. Образи, що постают перед очима середнього українця на слово "революція", очевидні: це тисячі людей на вулицях, постріли, барикади, стяги. А геть не перехід до нового способу суспільно-виробничих відносин.

Вплив такого непорозуміня між народниками та народом неоднозначний. З одного боку - "революція" - образ народу, що пробудаєтся, прагненя помсти панам за усі кривди, з іншого...

А з іншого боку - понятя "революції" нині настільки багатозначне та розмите, що не використовуют його лише влада вкупі із найконсерватимніщими "рухами" (точніше, маргінальними купками), що щирі аж до того, що звут себе "реакціонерами" відверто. Решта - ліберали ("Помаранчева революція", "Вставай, Україно"), радикальні консерватори (Соціал-Національна Асамблея, Тризуб ім. Степана Бандери, УНА-УНСО, раніше - Українська Націонал-Трудова Партія), не кажучи вже про марксистські та анархістські рухи, вперто звут себе "революціонерами".

Крім того, у відповідь на белькотіня прибічників саме революції як зміни способу суспільно-виробничих відносин держава та великі власники з трибун, з телевізорів, газет, через міністерство освіти, гукає: "РЕВОЛЮЦІЯ - ТО СМЕРТЬ, ФОРОБИ, БРАТОВБИВСТВО, ГОЛОД". І тисяча поширених листівок нічого не зміне. Навіть 100 000 листівок мало що змінят, не перекричат машину ворожої пропаганди. Краще одразу говорити з народом зрозумілою йому мовою.

Ми прибічники не просто революції, а всенародної любові, народовладя, взаємодопомоги, самоврадуваня, рожевих поні - саме про це повина нагадувати кожна наша листівка, наголошувати на творчі стороні революції, а не лише на ненависти та руйнувані.

Більшість існуючих напрамів суспільної думки ототожнюют визволеня народу із приходом "визволителів" до влади над тим же народом. Поки народництво таким не є, має сенс відмежовуватись.

Тому мова про "революцію" частіше не корисна, а дуже шкідлива, хоч ми й підтримуємо її в деякому розуміні.

Будьмо ж не просто революціонерами, а народовольцями. Прагнімо не лише падіня ладу існуючого, а й твореня нового, справедливого.

Віталій Шукач, червень 2013.

Післяслово. Кілька місяців тому мій друг створив допис "Наша правда в наших словах". Підтримую його твердженя обома руками і пропоную застосувати подібне осмисленя до понять, що повсюдно зустрічаются у гаслах, дописах, на зображенях. Віталій Шукач.