Нечасто думаю: для чого живу?.. Стою, вдивляюся похмуро у обрій... Чи маю сумніви, за що я борюсь?.. Стискаю ніж в кишені. Що таке воля? Чи мій товариш знає, про що вітання "по венах"? Чи з нами правда... і як далеко зайду? Чи вбережусь, коли завиє сирена?.. Чи після нас продовжать нашу війну? Ми чхать на заборони призвича́їлись сильно, пускати фарбу в стіни, псувати їх за́мість сну. Вдягати чорну маску і почуватися вільним, йдучи́ по батьківщи́ні - по соціальному дну. В повітрі ненависть, безвихідь та відчай мого народу, що в кайданах живе. Я ледве стримую сльози, коли згадую рідних, про їхні злидні й віру ТБ. Нікому іншому цей світ не змінити. Нікого іншого наш біль не гребе. Ніяк інакше життя не перетворити. Ми заряджаємо. Світанок іде.
Коментарі
Дописати коментар