До розгляду капіталізму
У цьому дописі "Націонал-Соціалістична Дія" спробує допрацювати опис сутності капіталізму. Як нам зрозуміти, як він працює, як дослідити його в плині часу?
Ми усвідомлюємо, що наше суспільство є класове суспільство, і в ньому триває щоденна класова боротьба. Це класове суспільство складається із різних класів, робітничого (без власності) та класу власників. Ми звемо клас власників капіталістами. У цьому значенні ми визначаємо власність не як володіння домом чи машиною, а як володіння засобами праці. Маємо на увазі капітал: механізми, землю, працю і так далі. Робітничий клас змушений "здавати в оренду" свою працю капіталістові, щоб вижити. Капіталіст мусить виставити продукт на ринок. Цей продукт має певну вартість та прибуток, також відомий як лишок чи надбавка. Із вартості продукту виплачується заробітня платня, використовувана робітниками для оплати житла та купівлі харчів. Без неї робітник не зміг би вижити. Прибуток використовується для підтримання роботи виробничих механізмів та йде особисто капіталістам (промисловим власникам та акціонерам). Такий визиск робітничого класу ми звемо капіталістичною економікою.
Це єдино вірний розгляд капіталістичного устрою для "Націонал-Соціалістичної Дії". На початку 20-их Ґотфрід Федер вважав, що ключова проблема капіталізму полягає в галузі обігу грошей. Але ми проти не просто господарського устрою боргової неволі та банківського кредиту (фінансистів, тобто банківського капіталу). Ми вважаємо, як і Маркс, що корінна проблема капіталізму полягає у власності на засоби виробництва. Тому ми стоїмо на засадах класової боротьби. Боротьби між різними класами з різними інтересами. Робітник має прагнення вижити, в котрому він залежить від капіталістичного класу, котрому цікаве лише збільшення прибутку. Такою є дійсність протягом історії: раб та рабовласник, кріпак та пан. Наші вороги - не лише приватні власники засобів виробництва, але також їх реформістські союзники штибу соціал-демократів, провладні профспілки та всі політичні об’єднання та партії, що підтримують капіталістичну систему у своїй "бонзократії" (явищі, коли організація чи партія потрібна певним особам суто з особистих інтересів).
То що ж може бути вибором проти капіталістичного визиску? Єдина гідна альтернатива для "Націонал-Соціалістичної Дії" - соціалізм рад. Це був би єдиний спосіб повністю знищити капіталізм шляхом революції! Наш опис революції також закладає основи нашої соціалістичної господарської політики. Ми визначаємо революцію як повалення капіталістичного класу, буржуазії. Після цього робітничий клас захопить спільне володіння засобами виробництва, тим самим втіливши диктатуру пролетаріату (робітничого класу). Таким чином, засоби виробництва перестануть належати меншості в 1% (невиробничому) класові власників, а стануть суспільною власністю 99% доти незаможного загалу (справжніх виробників!). Крім того, після революційного переходу новий спосіб обігу грошей, оцінкового судження оплати буде втілений у новом суспільстві, збудованому на засаді про Ради. Для вираження цього нового способу ми процитуємо товариша Отто Нейрата, його працю "Планове господарство та природний чинник" (оригінальна назва "Wirtschaftsplan und Naturalrechnung". Отто Нейрат - австрійський філософ-марксист, соціолог та економіст, 1882-1945 - прим. Віталій Шукач) (сторінка 83):
"Вчення соціалістичного співжиття знає лише одного виробника-розподільника - усе суспільство, котре без розрахунку прибутку та витрат, без обігу грошей, організує своє виробництво на задумі про виробничий план, що облаштовує все суспільство та визначить норми життя відповідно до соціалістичних правил."
Під час революційного переходу до влади рад функцыя держави буде перехоплена (корпоративними, промисловими, тощо) радами, щоб дати робітничому класові влаштувати виробництво на засадах народовладдя. Це задумано для попередження будь-яких чиновницько-капіталістичних перегинів (ніякої нової "бонзократії" та бюрократичного класу). Нам не потрібний державний капіталізм, у котрому робітничий клас не має жодного насправді впливу на засоби виробництва та устрій виробництва.
Ми прийшли до висновку, що успішне повалення капіталізму мусить бути глобальним, кожен народ повинен почати та обороняти революцію у своїй власній країні. Один народ не може почати революцію для іншого, тому що обставини у всіх різні. Лише у випадку світового повстання капіталізм приречений. Зрештою, ми можемо описати цей процес як "інтернаціональний націоналізм", але НЕ в тому ж сенсі, що Троцький! Експорту революції НЕ повинно бути, кожен народ мусить звільнити СВОЮ країну!
Повинно бути гранично ясно, що ми, спільнота "Національно-Соціалістичної Дії", не вважаємо соціалізм тимчасовою відповіддю нинішній кризі капіталізму. Навіть якби усі ми мали прийнятний рівень життя, ми б не зупинились до повного зруйнування визискуючої системи капіталізму. Це єдина соціальна справедливість для загалу, що нас цікавить. Визиск однієї людини іншою мусить бути зупинений. Врешті-решт, може бути проголошена лише революція загалу, і коли деякі люди цього не розуміють, ми процитуємо товариша Карлоса Мартигелу:
"Коли ти не бажаєш робити щось для революції, не дій проти неї!"
Товариші! Вперед, до автономного спротиву!
За єдність робітничого класу на революційних засадах!
За пряму дію! За революцію рад!
* Промова товариша Карла-Яна під час з’їзду Vrije Nationalisten (Вільних Націоналістів) / Netwerk Nationale Socialisten (Мережі Національних Соціалістів) 10 березня 2012 року у Тилбургу.
Джерело: Національна Соціалістична Дія / Автономні Національні Соціалісти
Це єдино вірний розгляд капіталістичного устрою для "Націонал-Соціалістичної Дії". На початку 20-их Ґотфрід Федер вважав, що ключова проблема капіталізму полягає в галузі обігу грошей. Але ми проти не просто господарського устрою боргової неволі та банківського кредиту (фінансистів, тобто банківського капіталу). Ми вважаємо, як і Маркс, що корінна проблема капіталізму полягає у власності на засоби виробництва. Тому ми стоїмо на засадах класової боротьби. Боротьби між різними класами з різними інтересами. Робітник має прагнення вижити, в котрому він залежить від капіталістичного класу, котрому цікаве лише збільшення прибутку. Такою є дійсність протягом історії: раб та рабовласник, кріпак та пан. Наші вороги - не лише приватні власники засобів виробництва, але також їх реформістські союзники штибу соціал-демократів, провладні профспілки та всі політичні об’єднання та партії, що підтримують капіталістичну систему у своїй "бонзократії" (явищі, коли організація чи партія потрібна певним особам суто з особистих інтересів).
То що ж може бути вибором проти капіталістичного визиску? Єдина гідна альтернатива для "Націонал-Соціалістичної Дії" - соціалізм рад. Це був би єдиний спосіб повністю знищити капіталізм шляхом революції! Наш опис революції також закладає основи нашої соціалістичної господарської політики. Ми визначаємо революцію як повалення капіталістичного класу, буржуазії. Після цього робітничий клас захопить спільне володіння засобами виробництва, тим самим втіливши диктатуру пролетаріату (робітничого класу). Таким чином, засоби виробництва перестануть належати меншості в 1% (невиробничому) класові власників, а стануть суспільною власністю 99% доти незаможного загалу (справжніх виробників!). Крім того, після революційного переходу новий спосіб обігу грошей, оцінкового судження оплати буде втілений у новом суспільстві, збудованому на засаді про Ради. Для вираження цього нового способу ми процитуємо товариша Отто Нейрата, його працю "Планове господарство та природний чинник" (оригінальна назва "Wirtschaftsplan und Naturalrechnung". Отто Нейрат - австрійський філософ-марксист, соціолог та економіст, 1882-1945 - прим. Віталій Шукач) (сторінка 83):
"Вчення соціалістичного співжиття знає лише одного виробника-розподільника - усе суспільство, котре без розрахунку прибутку та витрат, без обігу грошей, організує своє виробництво на задумі про виробничий план, що облаштовує все суспільство та визначить норми життя відповідно до соціалістичних правил."
Під час революційного переходу до влади рад функцыя держави буде перехоплена (корпоративними, промисловими, тощо) радами, щоб дати робітничому класові влаштувати виробництво на засадах народовладдя. Це задумано для попередження будь-яких чиновницько-капіталістичних перегинів (ніякої нової "бонзократії" та бюрократичного класу). Нам не потрібний державний капіталізм, у котрому робітничий клас не має жодного насправді впливу на засоби виробництва та устрій виробництва.
Ми прийшли до висновку, що успішне повалення капіталізму мусить бути глобальним, кожен народ повинен почати та обороняти революцію у своїй власній країні. Один народ не може почати революцію для іншого, тому що обставини у всіх різні. Лише у випадку світового повстання капіталізм приречений. Зрештою, ми можемо описати цей процес як "інтернаціональний націоналізм", але НЕ в тому ж сенсі, що Троцький! Експорту революції НЕ повинно бути, кожен народ мусить звільнити СВОЮ країну!
Повинно бути гранично ясно, що ми, спільнота "Національно-Соціалістичної Дії", не вважаємо соціалізм тимчасовою відповіддю нинішній кризі капіталізму. Навіть якби усі ми мали прийнятний рівень життя, ми б не зупинились до повного зруйнування визискуючої системи капіталізму. Це єдина соціальна справедливість для загалу, що нас цікавить. Визиск однієї людини іншою мусить бути зупинений. Врешті-решт, може бути проголошена лише революція загалу, і коли деякі люди цього не розуміють, ми процитуємо товариша Карлоса Мартигелу:
"Коли ти не бажаєш робити щось для революції, не дій проти неї!"
Товариші! Вперед, до автономного спротиву!
За єдність робітничого класу на революційних засадах!
За пряму дію! За революцію рад!
* Промова товариша Карла-Яна під час з’їзду Vrije Nationalisten (Вільних Націоналістів) / Netwerk Nationale Socialisten (Мережі Національних Соціалістів) 10 березня 2012 року у Тилбургу.
Джерело: Національна Соціалістична Дія / Автономні Національні Соціалісти
Коментарі
Дописати коментар