Отамани "Народної Війни" 1917-... та "націоналісти державницької традиції"

Сьогодні поспілкувався з представниками "державницької традиції націоналізму" публічно. Безпосредньою темою заходу були "Повстанські рухи на Поділлі 1917-...". Не буду називати імен, але серед виступаючих були історик, письменник та політик. Розберу їх по черзі.

Першим тримав слово історик. Мушу визнати: важкий авторитет фахового спеціаліста з минувщини змусив його не маніпулювати історичними фактами; він навіть згадав, що велика частина отаманів 1917-1932 була прибічниками партії есерів. Справді, Яків Водяний, Ананій Волинець, Іван Шарий були навіть безпосередніми членами партії УПСР - "Української Партії Соціалістів-Революціонерів", що ставила за мету національне визволення та соціалізм (громадництво). Виходить, очільники Отаманщини боролись за встановлення влади українського трудового народу (націоналізм) та усуспільнення власності (соціалізм), а геть не за єднання буржуїв із трударями, як переконують нас "націоналісти" із "державницької традиції"?

Решту висловлювань пана історика коментувати тяжко. Людина він без ораторського хисту, та й наступні промовці видали на-гора таку "кашу-пєрловку", що його вислови не надто запам’ятались.

Письменникові простіше. Він зазвичай має справу не із українською та міжнародною науковою спільнотою, а із простими українцями, котрим може "втирати" будь-які псевдоаналітичні нісенітниці. До вашої уваги - його теза.

Нібито українці належать до європейської ментальності, росіяни ж - до азійської. Саме, за словами пана письменника, тому українці здібні воювати один-два роки, росіяни ж - багаторічно. Додатковим доказом наводиться розроблення гітлерівцями плану "Блискавичної війни" - перемоги за кілька місяців.

Боротьби українців під час Хмельниччини (1648-76), власне Народної Війни (1917 - і до принаймні 1926) та у лавах Української Повстанської Армії (ОУН-УПА-УГВР, 1941 - принаймні до 1954) в уяві цього "публіциста" не було. Як то кажуть, "ноу комментс".

Пан письменник також не забув згадати, що повстання об’єднаного соціалістично-націоналістичного фронту проти Гетьманату Скоропадського було фінансовано більшовиками із розрахунком на можливу у майбутньому співпрацю з Винниченком.
Наступною тезою була хвала Скоропадському за те, скільки він зробив для розбудови "української держави". Про те, що влада гетьмана трималась на силі армій Осі та повалилась майже щойно вони пішли, про те, як за Скоропадського високі посади отримували білогвардійці - російські шовіністи, пан письменник волів не згадувати. Я не став сперечатись із ним у цьому питанні з поваги до товаришів організаторів заходу, адже Скоропадський трохи далеко від теми повстанців.
Політика Скоропадського була калькою політики Російської імперії у останні роки її існування; от воно, справжнє обличчя "державницького націоналіста": мета - Українська імперія, тільки із своїм царем, із своїми дворянами, із своєю охранкою - своя, українська, тюрма народів. І ці люди мають зухвалість згадувати ім’я Шевченка... Тьху.

Говорите про відсутність національної ідеї в ті часи. Та ви її впритул не бачите, бо вона вам не подобається: метою отаманів-есерів, холодноярців у тому числі, була трудова республіка з "радами без комуністів".

Але найепічнішим було те, що городив політик. Дякую йому, що розказав про невдале балотування в народні депутати. Дякую, що витратив безцінний час на історію про те, як Роман Коваль ваше фото його особи похвалив. Це було дуже важливо.

Дякую тобі, мерзотнику, що ти обізвав вольницю - безладом, а махновців - бандитами. Хоча це й недивно: вони б тебе повісили гойдатися на гілці. Про ідеологію анархо-комунізму, спорідненого до народництва ("руського соціалізму") есерів, ти, звісно, чув, але тобі невигідно про те говорити. Бо ти борешся за українських чиновників, розуміючи, що ті, кого ти дуриш, ніколи не чули про альтернативу. Уся ваша "державницька традиція" побудована на обмані та самообмані.

Коли ви чуєте закиди про "трудову республіку" Міхновського ("УНП визнає соціалістичний ідеал єдиним, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи... " - Микола Міхновський, "Програма УНП"), то відповідаєте, що націоналізм у вас, звісно, трудовий, адже ви "трудитесь", і зразу згадуєте про Фінляндію, в якій на оборону від комунізму стали "і буржуй, і куркуль", не розуміючи, яку нісенітницю городите.

Коли вам говорять про рівність (наприклад, Вільну Територію махновців), ви згадуєте, що "Бог людей такими створив: 5% займаються політикою, 95% нею не цікавляться" та іншу метафізику. Звідси маємо, що кілька мільйонів населення Махновщини створив не Бог? (До речі, сам Махно був православним християнином.)

Я дуже жалкував, що розмова була обірвана організаторами через обмеження в часі. Насправді з "націоналістами державницької традиції" наш товариш може сперечатись іноді годинами, якщо в тому бачить користь.

Закінчу словами Батька Махна. "За мовою вони не бачать простої істини: що свобода і незалежність України поєднані тільки зі свободою і незалежністю українського трудового люду."

Віталій Шукач, Автономний Опір Вінниці.