Зруйнуємо стіни і башти тюрми!

Навіщо були ми породжені світлом?
Кому був потрібний над духом терор?
Невже тій істоті ще не остогидло
вслухатись в страждання пронизливий хор?

Для кого був сенс у садистській розправі?
За що усі платимо? Хто наш суддя?
Багато з ув’язнених просять про страту.
Здається, рождаються й далі "сидять"...

Повірте: про легший режим я не прошу.
Не буду благати владик і бугрів
про слабшую ношу. Чекати я можу.
Скажіть лиш, за що я тут гнитиму й гнив.

А смерть - мені за́просто. Але іще вічність
мільярдам життів марнувати свій цвіт.
І навіть якщо сам опинюся вільним,
то я після смерті не кину нарід.

Таке бо поняття: нехай ми всі різні,
і кожен самотній блукає в пітьмі,
докупи з’єднаймося! Ще не є пізно!
Зруйнуємо стіни і башти тюрми!

Нехай я не знаю, який світ за дротом,
і не пам’ятаю інакших життів,
у грі цій не хочу лишитися ботом.
Без мурів збудуємо світ з наших снів.