Засоби боротьби. Частина 2. Особисті відносини

До створення цього запису мене спонукали чвари у багатьох визвольних рухах, засновані на суто особистих незгодах, тобто звичці говорити й махати кулаками не подумавши.

Людям властиві незгоди, і якщо якась особа ввесь час погоджується з Вами, то будьте певні, що вона вам бреше: втирається в довіру. Будь-які ж дві рівноправні особистості завжди мають розходження у поглядах. Спроби змусити гурт людей мислити у всьому однаково звуться тоталітаризмом, навіть якщо нав’язується анархічні погляди.

З іншого боку, людям нині властиво сваритись. Сварка - взаємодія двох незгодних осіб, що полягає у намаганні самоствердитись і принизити противника замість пошуку виходу із скрутного становища. У зіткненні протилежних прагнень, в котрому розумно було б спокійно удвох віднайти найменш болючий для обох вихід, противники, немов півні, починають своє "ко-ко-ко". Якби вони могли зупинитись і замислитись, то зрозуміли б, який дурацький вигляд мають; а поки не можуть - кричать "ко-ко-ко" гучніше, трясуть крильцями в повітрі та стараються підбити одне одному око.

Визвольна боротьба - у багатьох відношеннях важка праця. Тиснуть родичі, давні знайомі (уже не друзі), кривоохоронці, це все накладається на негаразди із навчанням, коханням, роботою (адже зазвичай в Борця боротьба - на першому місці, на решту лишається менше часу). Коли з одного боку - "не губи собі життя", "знайди нормальну роботу", "припини сидіти в нас на шиї", "нам такі робітники не потрібні", а з іншого - діяльність Руху зазнає чергової невдачі, то вкотре постає питання: а чи не кинути все до біса, чи не розчинитись у буденності, простолюді? Люди, що протягом років відповідають "ні", - мабуть, серед найсильніших синів та дочок народу.

Природньо, що таке напруження розхитує душевне здоров’я бійців спротиву. Героїчні епоси малюють нам звитяжців минулого як незламних велетів духу, в котрих перш - перемога, після - все інше, котрі майже не сплять, не здаються, не піддаються катуванням. Однак якщо цікавитись більш різнобічними джерелами, то стає видко: Богатирі також мали батьків, рідні хати, кохання, зазвичай нещасне, сумніви, помилки, промахи, а в народній пам’яті лишився лише викришталізований образ Вічного Повстанця. Повстанці часто мали за плечима згорілу батьківську хату, поруч - холодне тіло бойового побратима, а попереду - безвість у вогні наступу. Вочевидь, для впевненості у необхідності таких жертв потрібні відчуття Правди на своєму боці та тепла підтримка товаришів.

Чи допоможе твій "друг" тобі грошима на адвоката? Чи не здасть тебе "матір" кривоохоронцям? Чи можна покладатись на "кохану"? Тобі ніде шукати дійсної підтримки, окрім Братерства, і твої товариші потребують такої ж підтримки з твого боку.

Саме з цієї причини сварки всередині Братерства - зась. Часто до них призводить чиясь слабкість. Так, один з товаришів став докладати менше зусиль, і на нього накидаються з обуренням, - таке трапляється повсюдно. Можливо, у "відстаючого" погано з грошима, на роботі, із здоров’ям матері, на навчанні, із коханою, але замість запитати, що сталось, старатись допомогти - просто відсікають. З іншого боку, коли товариство питає: "тобі погано?", аніж "робити добру міну при поганій грі", слід поділитись власними негараздами. Саме це означає Братерство: триматись купи в успіху й невдачі, в перемозі й поразці. Турбуватись душевними негараздами кожного товариша - не дріб’язковість, а необхідність.

З іншого боку, будь-який негаразд між учасниками Руху мусить бути вирішений з погляду користі та шкоди для Спільної Справи. Якщо певна особа раз за разом стає запалом сварок - слід замислитись про її виключення. Нагадую, що іноді кривоохоронці через засланців та зрадників стараються зруйнувати Рух саме пересваривши його, тому кожна суперечка мусить ретельно перевірятись на предметність.

Вплив кривоохоронців на становище всередині руху чиниться через зрадників та засланців. Зрадник - товариш, що з власної волі чи не дуже став виконувати чужі вказівки. Обіцяють допомогти з негараздами на навчанні, з влаштуванням на роботу, з долею рідних, інакше - лякають тюрмою, катуваннями, тиском на рідних. Засланець - співробітник кривоохоронних органів, що під виглядом новачка потрапив до лав Руху. На цю тему раджу читати статтю "Что если он(а) информатор?".

Якщо Рух неабияк заважає своєю діяльністю владі, то слід підозрювати, що сварки спричинені саме зрадниками та засланцями. Якщо ж ні - скоріше простими людськими недоліками. (Зрозуміло, що лівацькі секти книжників по 3-7 чоловік нікому не потрібні.)

Відносини довкола "кохання" і супутнього мусять залишатись поза розглядом Руху. Це, мабуть, єдина галузь негараздів, втручатись у котру зась. Огидно, коли на зборах обговорюють, хто кого "спить". Кожна людина вільна вирішувати, з ким поєднувати життя.

Ще одне явище, що перебуває в галузі особистих відносин і вимагає розгляду - влада. В деяких з виду безначальних об’єднаннях учасники вважають, що якщо в них нема людини із званням вождя, то вождя й немає насправді. Одначе влада - то не особливі звання й погони, а розпорядження надбаннями руху, речовими й неречовими. Речовими надбаннями організації є приміщення для зборів (згадайте, на кого оформлена оренда), приміщення спортивних зал, друкарські машини, символіка, транспорт, тощо. Неречовими надбаннями є зв’язки: із ЗМІ, іншими організаціями, тощо. Рух, що прагне вберегтись від диктатури однієї чи кількох осіб, мусить розподілити усе спільне у зберігання різними людьми; можливо, слід зареєструвати майно як кооперативне господарство.

Природньо, що в Русі є люди, котрі за власною природою відштовхують одне одного. Такого роду незгоди не мусять руйнувати товариства та усвідомлення спільності Справи.

Братерство - не пустий звук, це взаємодопомога у всьому, для Справи та поза нею. Будьмо ж щирими у своїх гаслах.

Один за всіх і всі за одного!

Віталій Шукач